на главную


АБРАЗИВНІСТЬ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *абразивность горных пород, **rocks' abrasivity, abrasiveness, ***Schleifschärfe von Gesteinen - здатність гірських порід зношувати тверді тіла, які контактують з ними (деталі машин, бурових доліт, інструменти і т.і). Зумовлена в основному міцністю, розмірами і формою мінеральних зерен, що складають породу. А.г.п. оцінюють за ступенем зносу штіфтів, стержнів, металевих кілець, які труться об поверхню порід при свердлінні або різанні, а також за ступенем стирання порід абразивними матеріалами. А.г.п. обумовлюється в основному двома властивостями г.п. - границею міцності на стиснення окремих мінеральних зерен (σст) та коефіцієнтом крихкості (Ккр). Тому коефіцієнт абразивності Ка визначають як добуток: Ка = σст· Ккр. Крім того, застосовують емпіричні методи оцінки абразивності. За методикою Л.І.Барона і А.В.Кузнецова, показник А.г.п. визначають як сумарну втрату маси (в мг) стандартного стержня, що обертається (з частотою 400 хв-1), притиснутого до породи, при осьовому навантаженні 150 Н за час випробування (10 хв). А.г.п. поділяють на вісім класів. Показник абразивності складає для мармуру 400-500 мг, вапняку - 800-900 мг, ґраніту — 1000-2000 мг, кварциту - 2100-2500 мг. Для малоабразивних порід, напр., вугілля (абразивність до 5 мг), показник абразивності визначають шляхом стирання стандартного еталона (при постійному тиску на контакті) об роздроблену пробу матеріалу. Найбільш абразивними є породи, що містять корунд, порфірит, діорит, ґраніт. А. впливає на ефективність буріння, різання, сколювання, черпання гірських порід. Розрізняють абразивність тертя й ударну абразивність г.п.. Відповідно застосовують критерії — коефіцієнт абразивності тертя та коефіцієнт ударної абразивності.