ј—‘јЋ№“≈Ќќ-—ћќЋ»—“≤ –≈„ќ¬»Ќ», *асфальтено-смолистые вещества; **asphalteneresin substances; ***Asphalten-Teerstoffe Ц невуглеводнев≥ високомолекул¤рн≥ сполуки нафти, ¤к≥ м≥ст¤ть до 88% вуглецю, до 10% водню ≥ до 14% гетероатом≥в. ¬≥дношенн¤ смоли : асфальтени в р≥зних нафтах зм≥нюЇтьс¤ в≥д 9:1 до 7:3. Ќайменший вм≥ст ј.-с.р. ≥ найвищ≥ величини цього в≥дношенн¤ характерн≥ дл¤ найб≥льш древн≥х (кембр≥йських) нафт, а в≥дношенн¤ Ц також дл¤ нафт ≥з малих глибин (до 1000 м) ≥з-за можливого вторинного окисненн¤ або збагаченн¤ с≥ркою. ≤снуЇ поширена думка, що асфальтени Ї продуктами конденсац≥њ смол, а зв≥дси смоли ще називають протоасфальтенами. ѕри переход≥ в≥д смол до асфальтен≥в зростаЇ ароматичн≥сть, знижуЇтьс¤ частка циклоалканового ≥ ал≥фатичного вуглецю, зб≥льшуЇтьс¤ частка метильних груп. ƒо смол в≥днос¤ть розчинн≥ у вуглеводн¤х нафти, високомолекул¤рн≥ гетероатомн≥ пол≥дисперсн≥ безструктурн≥ сполуки нафти, ¤к≥ можна розд≥лити на вузьк≥ фракц≥њ однотипних сполук. ƒо асфальтен≥в в≥днос¤ть нерозчинн≥ в алканах, в≥дносно сформован≥ гетероатомн≥ сполуки нафти. ¬они мають так≥ значенн¤ молекул¤рноњ маси (1800-2500 на в≥дм≥ну в≥д 400-1800 дл¤ смол) ≥ ступен¤ ароматичност≥ (0,45-0,58 на в≥дм≥ну в≥д 0,2-0,4 дл¤ смол), ¤к≥ призвод¤ть до значноњ м≥жмолекул¤рноњ взаЇмод≥њ, ¤ка спри¤Ї утворенню надмолекул¤рних структур, що ви¤вл¤ютьс¤ рентгеноструктурним анал≥зом. «в≥дси можна сказати, що смоли Ї речовинами, ¤к≥ займають пром≥жну область м≥ж вуглеводневими оливами ≥ асфальтенами. як≥сний склад ≥ сумарний вм≥ст гетероатом≥в у смолах ≥ асфальтенах зм≥нюЇтьс¤ в значних межах, а атомне в≥дношенн¤ ќ:— в≥д 0,003 до 0,45. ¬м≥ст с≥рки зм≥нюЇтьс¤ в≥д 0,3 до 10,3%, а за атомним в≥дношенн¤м S:C Ц в≥д 0,0001 до 0,049. ¬м≥ст азоту в асфальтенах в≥дносно пост≥йний ≥ зм≥нюЇтьс¤ в≥д 0,6 до 3,3 N:C, звичайно становить 0,015±0,008. ¬ асфальтенах (за невеликих вин¤тк≥в) вм≥ст гетероатом≥в можна розм≥стити в р¤д S>O>N, а в смолах Ц O<S<N. —≥рка в ј.-с.р. присутн¤ у вигл¤д≥ сульф≥д≥в (ал≥фатичних, аренових, циклоалканових) тетраг≥дрот≥офенових, т≥ациклогексанових, т≥ациклогептанових ≥ т≥офенових к≥лець. јзот в основному присутн≥й у вигл¤д≥ ароматичних (¤к≥ м≥ст¤ть ¤дро п≥ридину або х≥нол≥ну), г≥дроароматичних (¤дро п≥перидину) ≥ нейтральних (¤дро ≥ндолу, карбазолу ≥ п≥ролу) сполук, ¤к≥ включен≥ в загальну пол≥цикл≥чну систему.  исень переважно входить у склад функц≥йних груп: карбоксильноњ, фенольноњ, спиртовоњ, складноеф≥рноњ ≥ карбон≥льноњ. ¬ ј.-с.р. м≥ст¤тьс¤ також ванад≥й, н≥кель, зал≥зо, кобальт, хром, марганець, золото, ср≥бло тощо. ѕри п≥двищеному вм≥ст≥ асфальтен≥в ≥ мал≥й розчинност≥ дисперс≥йного середовища асфальтени ≥ смоли можуть утворювати дисперсну фазу. „астинки асфальтен≥в у колоњдних системах мають розм≥ри 2-30 нм ≥ утворюють коацервати розм≥ром до 2 мкм. —т≥йк≥сть цих колоњдних систем проти розшаруванн¤ визначаЇтьс¤ товщиною сольватноњ оболонки, утвореноњ ≥з адсорбованих молекул смол, ¤к≥ утворюють собою структурно-механ≥чний барТЇр, що перешкоджаЇ асоц≥ац≥њ. ј.Цс.р. мають поверхневу активн≥сть та ускладнюють умови ф≥льтрац≥њ нафти в пластах.