БЕРИЛІЙ, *бериллий, **berillium; ***Beryllium -
хімічний елемент. Символ Be, ат. н. 4, ат. маса 9,01218. Має
один стабільний ізотоп Ве. Відкритий в 1798 р. франц.
хіміком Л.Вокленом у вигляді оксиду ВеО, виділеного з берилу. Б. - легкий
світло-сірий метал. Густина 1844 кг/м3, t
плавлення 1284оС. Кларк 6·10-4% за масою. Б.
- типовий амфотерний елемент з високою хім. активністю; компактний
Б. стійкий на повітрі завдяки утворенню плівки ВеО. При нагріванні
сполучається з киснем, галогенами та ін. неметалами.
Розчинний в лугах і більшості кислот. При високих т-рах Б.
взаємодіє з більшістю металів, утворюючи бериліди. Розплавлений Б.
взаємодіє з оксидами, нітридами, сульфідами, карбідами. Леткі
сполуки Б. і пил, що містить Б., токсичні. Відомо 54 берилієві
мінерали, найважливіші – берил, фенакіт, бертрандит,
гельвін. Заг. запаси Б. в рудах бл. 400 тис.т. Застосовують у
сплавах берилію для конструкцій надзвукових літаків, ракет,
космічних апаратів тощо. В ядерній техніці Б. - джерело нейтронів.