БАЙКАЛЬСЬКА СИСТЕМА РИФТІВ - система
ґрабенів глибинного закладення, розташованих на півн.-зах. околиці
гірської області Прибайкалля. Довжина бл. 2000 км. Найбільші з опущених її
ланок - ґрабен-западини: Байкальська, Тункінська, Баргузинська,
Хубсугульська. На півн.-сх. та сх. ця система продовжується в напрямі
Станового хребта, на півд.-зах. йде через Тункінську западину до оз.
Хубсугул. У одній з цих тектоніч. западин розташоване найглибше
континентальне водоймище світу - оз. Байкал з макс. глиб. 1620 м, оточене
гірськими хребтами висотою до 2000 м. Западина оз. Байкал відрізняється
асиметрією поперечного профілю з великою крутістю схилів зах. берегів і
більш пологих східних; глибина кристаліч. фундаменту 4500 м.
Ґрабени Б. с. р., як і ґрабени інш. рифтових
зон Землі, пов'язані з великим, широким, але виразно лінійним
підняттям з амплітудою до 3000-4000 м над рівнем моря. Це підняття істотно
геоморфологічно виділилося в пліоцен-плейстоценовий період, тобто в епоху
повсюдного гороутворення на тер. внутр. Азії. Розвиток Б.с.р. відбувався
протягом неогену, місцями супроводячись вулканіч. діяльністю (нині
згаслою) і продовжується до сьогодні. Рифтові структури успадковують
положення і простягання більш ранніх, олігоцен-ранньонеогенових
прогинів. Глибинна структура Б.с.р. характеризується деяким
зменшенням густини матеріалу і підйомом розігрітої основної
магми з верх. мантії, що може служити причиною високої
рухливості земної кори в цьому регіоні.