БАЙКАЛЬСЬКА СКЛАДЧАСТІСТЬ - ера (цикл) тектогенезу
в пізньому докембрії (приблизно 1500-550 млн. років), яка
передувала Каледонській складчастості раннього
палеозою. Термін запропонований М.С.Шатським в 1932. Типові
р-ни розвитку геосинклінальних утворень що сформувалися в результаті Б.с.
(байкаліди), - складчасті системи Єнісейського кряжу і Байкальської
гірської області. Байкаліди утворюють древні ядра численних палеозойських
складчастих систем: Уралу, Таймиру, Центр. Казахстану, Півн. Тянь-Шаню,
підмурівка Зах.-Сибір. плити та ін. Присутність древніх масивів Б.с.
встановлено також на Кавказі, в Афганістані, Ірані і Туреччині. Структури
того ж віку, що й байкаліди, широко розвинені на всіх континентах.
Аналоги Б.с.: кадомська (асинтська) - Зах. Європа (Франція), катангська -
Африка, гадринська і бразильська - Америка, луїнська - Австралія. Б.с.
зумовила розміщення найголовніших структурних елементів Землі протягом
всієї її подальшої історії. В Україні вони виявлені в Карпатах, Криму,
Добруджі (Добруджинська складчаста система).З Б.с. пов'язаний
масовий розвиток родов. мідянистих пісковиків, вияви
гідротермальних родов. руд золота, міді, олова і
вольфраму.