БУРОВА СВЕРДЛОВИНА, *буровая скважина; **well, drilling hole; ***Bohrloch – гірнича виробка переважно круглого перерізу (діаметр 59–1000 мм), яка утворюється в результаті буріння. Б.с.бурять з поверхні суші або з моря, з підземних гірничих виробок. Б.с. поділяють на мілкі – глибиною до 2000 м (з них переважна більшість – до декількох сотень м), середні – до 4500 м, глибокі – до 6000 м, надглибокі – понад 6000 м. Довжина (глибина) найбільших бурових свердловин понад 10 км. У Б.с. виділяють гирло (устя), стовбур і дно (вибій). За положенням осі стовбура і конфігурації Б.с. розділяють на вертикальні, горизонтальні, похилі; нерозгалужені, розгалужені, поодинокі та кущові. За призначенням розрізняють дослідні – для дослідження земної кори, експлуатаційні (видобувні, розробні) – для розробки родовищ к.к., будівельні – для будівництва різних споруд (мостів, причалів, фундаментів, паль і основ, підземних сховищ для рідин і газів, водоводів, продуктопроводів тощо), гірничотехнічні Б.с. – для будівництва й експлуатації гірничих споруд. Д о с л і д н і Б.с. поділяються на картувальні, структурно-пошукові, опорно-геологічні, опорно-технологічні, інженерно-геологічні, параметричні, пошукові і розвідувальні. Е к с п л у а т а ц і й н і Б.с. за видами розроблюваного покладу поділяються на свердловини нафтового, газового і водяного покладу, за виконуваною функцією – на видобувні, нагнітальні, оцінювальні, контрольні (п’єзометричні, спостережні), за експлуатаційним станом – на діючі, ремонтовані, недіючі, законсервовані і ліквідовані. Г і р н и ч о т е х н і ч н і Б.с. поділяються на вибухові (на них припадають найбільші обсяги буріння), заморожувальні, тампонажні, вентиляційні, водовідливні та ін.

Залежно від глибини і призначення Б.с., умов буріння стінки свердловин закріплюють або залишають незакріпленими. Кріплення стовбура не проводять для гірничотехнічних (напр., вибухових) й інших свердловин невеликої глибини (до 50 м), пробурених у стійких скельних масивах. Б.с., призначені для експлуатації і досліджень, в процесі спорудження кріплять. Вони мають найбільш складну конструкцію, яка визначається розмірами частин стовбура, обсадних колон і цементного кільця в просторі за обсадними колонами; видом і кількістю обсадних колон; обладнанням обсадних колон, гирла і вибою Б.с. Обсадні колони (напрямна, кондукторна, проміжна й експлуатаційна) призначені для кріплення стінки частин стовбура Б.с. й ізоляції зон різних ускладнень, а також продуктивної товщі від решти частини геологічного розрізу. Як правило, вони зґвинчуються (зварюються) із сталевих труб, у мілких свердловинах застосовують обсадні труби з пластмаси і азбоцементу. Напрямна колона – перша обсадна колона (довжиною до 30 м), яку опускають у верхню (напрямну) частину стовбура, щоб ізолювати верхній наносний шар ґрунту і відвести висхідний потік бурового аґента із стовбура свердловини в очисну систему, цементується по всій довжині. Кондукторна колона (кондуктор) – друга обсадна колона, яка опускається у стовбур Б.с., призначена для перекриття верхніх нестійких відкладів, водоносних і поглинальних пластів, зон вічномерзлих порід і т.п. На неї встановлюють противикидне обладнання; кільцевий простір за колоною звичайно цементують по всій довжині. Проміжну обсадну колону опускають у разі необхідності після кондукторної для кріплення нестійких порід, роз’єднання зон ускладнень і водоносних горизонтів. Глибину опускання проміжних і кондукторних колон розраховують із врахуванням попередження гідророзриву пластів, стійкості стінки стовбура Б.с., розділення зон застосування різних бурових аґентів. Кількість проміжних колон залежить від глибини Б.с. і складності геологічного розрізу. Остання обсадна колона (експлуатаційна колона) призначена для експлуатації й ізолює продуктивні пласти. Для вилучення флюїдів з продуктивних пластів у експлуатаційну колону опускають насосно-компресорні колони в різних комбінаціях залежно від кількості розроблюваних пластів і застосовуваного способу видобування. У проміжну й експлуатаційну частини стовбура Б.с. замість обсадної колони повної довжини можуть бути опущені на бурильних трубах обсадні колони-хвостовики, верх яких кріпиться з допомогою спеціальних підвісок. Колону-хвостовик після закінчення будівництва свердловини часом нарощують до гирла Б.с. колоною-надставкою.

Для полегшення опускання, цементування обсадних колон і підвищення якості цих робіт обсадні колони обладнуються напрямними башмаками, різними клапанами, з’єднувальними і роз’єднувальними пристроями, турбулізаторами цементного розчину, пакерами, центраторами і скребками. При багатоступінчастому цементуванні до складу обсадної колони вводять цементувальні муфти. За кількістю обсадних колон, які опускають у стовбур Б.с. після кондукторної, розрізняють одно-, дво-, три- і багатоколонні конструкції свердловин; за видом обладнання привибійної зони – Б.с. з обсадженою і необсадженою привибійною зоною. Конструкція Б.с. з обсадженою привибійною зоною може бути отримана або в разі опускання в неї суцільної експлуатаційної колони з наступним її цементуванням і перфоруванням колони, цементного каменю і продуктивного пласта, або опусканням у неї експлуатаційної колони з хвостовою секцією, яка має круглі або щілиноподібні отвори, розміщені напроти продуктивного пласта.

Конструкція газових свердловин відрізняється більшою герметичністю обсадних колон, яка досягається застосуванням обсадних труб із спеціальними з’єднинами і мастилами для них, підніманням цементного розчину за всіма колонами до гирла Б.с. і т.д. Гирло видобувних нафтових і газових свердловин обладнують спеціальною арматурою. Конструкція Б.с., призначеної для пошуку і розвідки родовищ твердих к.к. значно простіша. Напрямна частина таких Б.с. має довжину декілька метрів і закріплюється напрямною трубою, кондукторна частина має довжину 30–150 м. Далі стовбур бурять з повним відбиранням керна, а закріплення нестійких порід здійснюють сумішами, які швидко тверднуть.