ВИБІЙНИЙ ТИСК, *забойное давление; **bottom hole pressure;
***Abbaudruck, Sohlendruck, Bohrlochsohlendruck – тиск флюїду
на вибої діючої нафтової, газової, водяної чи нагнітальної
свердловини під час (і неусталеного) режиму її роботи; характеризує
пластову енергію, що зумовлює підіймання рідини (чи
газу) у стовбурі свердловини. Розраховується за формулою
(для нерухомого стовпа однокомпонентної рідини): pв=Нρрg+pг, де pв – тиск на вибої свердловини
(В.т.), Па; Н – висота стовпа рідини у свердловині,
м; ρр – густина рідини, кг/м3; g –
прискорення вільного падіння, м/с2;
pг – тиск на гирлі свердловини, Па.
В.т. працюючої свердловини називається динамічним, зупиненої –
статичним (тиск свердловини, яка довгий час простоює, називається
пластовим). У зв’язку з тим, що продуктивні пласти залягають
не тільки горизонтально, В.т. у гідродинамічних розрахунках звичайно
зводять до будь-якої горизонтальної площини, враховуючи тиск стовпа
пластової рідини між цією площиною і вибоєм. У відповідності з цим
розрізняють справжній і зведений вибійні тиски. В.т.
вимірюють в основному глибинним манометром.