ВОЛОГОЄМНІСТЬ ГІРСЬКИХ ПОРІД, *влагоемкость, **rock's specific retention, rock's moisture capacity; ***Wasseraufnahmevermögen der Gesteine, Bergfeuchte, Wasserschlucken - властивість г.п. вбирати та утримувати, зокрема в пустотах (порах, кавернах і тріщинах), воду. В. оцінюється за відносним ваговим або об'ємним вмістом (у %) вологи шляхом зважування зразків породи, насичених водою і висушених до постійної ваги. За характером розподілу води в пустотах породи розрізнюють гігроскопічну, молекулярну, капілярну і повну В.г.п. Максимальна, - г і г р о с к о п і ч н а В.г.п., - визначається кількістю вологи, яку порода здатна поглинути з повітря з відносною вологістю 94%. Для пісків гігроскопічність за масою в сер. бл. 1%, для мулів 5-10%, глин - 15-20%. М о л е к у л я р н а В.г.п. залежить від характеристики змочуваності поверхні зерен та їх дисперсності. Напр., кварцові піски мають найменшу молекулярну В. - 1,5%, мули бл. 14%, глини - до 40% (за масою). Максимальна молекулярна В.г.п. та гігроскопічна В.г.п. є оцінкою фізично зв’язаної води. К а п і л я р н а В.г.п. відповідає кількості води, що втримується в пустотах породи за рахунок дії капілярних сил. Для пісків вона складає дек. %, для глин - 18-50%. П о в н а В.г.п. - макс. к-ть води, яку здатна втримувати водонасичена порода в природних умовах її залягання; граничне значення повної В. дорівнює відкритій пористості порід і коливається в межах 0,5-60% та більше (для пухких порід, туфів, вугілля бурого, глин, вапняків). За В. гірські породи поділяють на: вологоємні (глини, торф та ін.), слабковологоємні (піски, мергелі, крейда та ін.) та невологоємні (галька, ґравій, кам’янисті породи).