ГАЗОВИЙ КОНДЕНСАТ,
*газовый конденсат, **gas condensate; ***Gaskondensat,
Erdgasflüssigkeit - суміш рідких
вуглеводнів (С5Н12 і вищі), що виділяються із
природних газів при експлуатації газоконденсатних
родовищ. Концентрація Г.к. в пластових газах
коливається від 5-10 до 500 -1000 г/м3. Вміст конденсату
в газі залежить від пластових термобаричних умов (чим вищий тиск і
температура, тим більша кількість рідких вуглеводнів може бути
розчинена в газі), від складу пластового газу (гомологи
метану і СО2 сприяють розчиненню в газі
бензиново-гасових компонентів і підвищенню вмісту Г.к.), наявності
газових облямівок і концентрації в них легких
фракцій, умов міграції газоконденсатних сумішей під час формування
покладів. Фракційний і вуглеводневий склад Г.к. варіює в
широкому діапазоні і залежить від умов залягання, відбору і часу
експлуатації покладу. Г.к. складається з бензинових (інтервал
кипіння від 30–80 до 200°С), гасових (200–300°С) і, в меншій мірі, більш
висококиплячих компонентів. Для більшості Г.к. вихід бензинових
фракцій становить 70-85%. Г.к. з покладів, розміщених на
значних глибинах, складається в основному з гасово-газойлевих
фракцій. Найбільш поширені Г.к. з переважанням метанових при
значній частині нафтенових вуглеводнів (метано-нафтеновий тип).
Рідко зустрічаються Г.к., які складаються г.ч. з ароматичних (65% на
низькокиплячу фракцію) або нафтенових вуглеводнів (до
70–85% на вказану фракцію). Густина конденсатів 660-840
кг/м3, вміст сірки - соті, рідше десяті частки %.
Розрізнюють сирий і стабільний Г.к., з якого видалені розчинені гази
(метанбутанова фракція). Г.к. транспортується спеціальними
продуктопроводами і після очищення використовується як цінна вторинна
сировина газових родовищ (зокрема як дизельне
паливо). Г.к. доставляються споживачу наливним транспортом
(стабільний Г.к.) або з допомогою спеціальних конденсатопроводів під
власним тиском (сирий Г.к.).