ВИБУХОВЕ ГОРІННЯ, *взрывное горение, **deflagration, blast burning, detonation; ***Verbrennung, Schieß-brennen - одна з форм вибухового перетворення речовин різного аґреґатного стану, що поширюється з дозвуковою швидкістю (від десятків до сотень м/с). Виникає при підпаленні ВР або при вибуховому імпульсі малої інтенсивності. Відрізняється від нормального пошарового горіння більшою (на дек. порядків) швидкістю і нестабільністю параметрів процесу. У залежності від густини речовини і швидкості процесу при В.г. виникає тиск від дек. сотень (гази, аерозолі) до сотень тис. кПа. За умови прогресуючого збільшення тиску (напр., в замкненому просторі) процес прискорюється, попереду полум’я виникають хвилі стиску. У цьому випадку В.г. може перейти спочатку в повільну, а потім в нормальну детонацію. В.г. - характерна форма вибухового перетворення димного пороху, аерозолів вугільного пилу. В режимі В.г., як правило, відбуваються вибухи метану в шахтах. З практич. метою В.г. використовується при необхідності "м’якої" дії на г.п. - скажімо, при видобутку каменю.