ВІДСАДКА *отсадка, **jigging, ***Setzen - процес
гравітаційного збагачення корисних копалин, який базується на
розділенні зернистого матеріалу за густиною у вертикальному
пульсуючому потоці води або стисненого повітря знакоперемінної швидкості.
За типом середовища розділення розрізнюють гідравлічну, пневматичну,
суспензійну і В. з водоповітряною сумішшю. Висхідний потік викликає
розпушення відсаджувальної постелі, низхідний - її
ущільнення з поступовим формуванням на решеті шару зерен важкого продукту.
При цьому постіль переміщується в поздовжньому напрямку, і в кінці шляху
відбувається роздільне вивантаження важкого (нижнього) та легкого
(верхнього) продуктів відсадки. При збагаченні руд корисний
продукт зосереджується в нижньому шарі постелі, а пуста
порода - у верхньому. При збагаченні вугілля, навпаки,
концентрат зосереджується у верхньому шарі, а порода
відкладається на решеті. У технол. схемах збагач. ф-к В. застосовується як
осн. операція збагачення з отриманням кінцевих продуктів, так і
допоміжна операція в комбінації з концентрацією на столах,
магнітною сепарацією, флотацією і інш. методами
збагачення.
В теоретичних дослідженнях В. визначилися два принципових напрямки:
детерміністське та масово-статистичне. В основі першого - вивчення
закономірностей руху окремого зерна в стиснутих умовах, другого -
сукупності зерен. Перший напрям розроблений на рівні т.зв.
детерміністської моделі, другий - суспензійної, енергетичної та
масово-статистичної моделі (гіпотези) В. Д е т е р м і н і с
т с ь к а модель В. розглядає швидкості і прискорення окремих
частинок як функції їх фізичних властивостей - густини, крупності,
форми і т.д. Вона включає гіпотезу початкових швидкостей та
початкових прискорень і дозволяє якісно оцінити параметри процесу В.,
виділити фактори, що впливають на розшарування матеріалу, встановити
тенденції переміщення частинок у відсаджувальній постелі. Суть с у
с п е н з і й н о ї моделі полягає в тому, що відсаджувальна
постіль розглядається як важка суспензія, в якій розділення
матеріалу за густиною протікає за законами, чинними для важкого
середовища. Е н е р г е т и ч н а гіпотеза (Ф.Майєра) - це
тлумачення, згідно з яким відсаджувальна постіль є механічно
нестійкою системою, що має запас потенційної енергії. При підведенні
зовнішньої енергії для розпушення відсаджуваного матеріалу постіль займає
більш енергетично вигідне положення, що супроводжується розшаруванням
матеріалу за густиною. Основна задача м а с о в о - с т а т и с т и ч н о
ї моделі - є визначення фізичних факторів та закономірностей
формування відсаджувальної постелі. Основне припущення цієї
гіпотези: число частинок, які виділилися у свій шар рівноваги,
пропорційне числу цих же частинок в зоні розділення.
Область застосування гідравлічних В. охоплює мінеральну сировину
з густиною від 1200 до 15 600 кг/м3, за різницею густини
корисного компонента та пустої породи - від 300 до 13 000
кг/м3, за крупністю збагачуваного матеріалу - від 0,05
(0,074) до 250 мм. Пневматична В. придатна лише для збагачення
матеріалів густиною 1200-2600 кг/м3, напр., для бурого
або кам’яного вугілля з органічної (вугільної) маси не вище 1400
кг/м3. В. застосовується для збагачення руд чорних
металів (зокрема, бурого залізняка, мартиту, псиломелану,
манганіту, піролюзиту), розсипних руд (каситериту,
вольфраміту, танталіту, ніобіту, а також титано-цирконієвих,
торієвих руд, золота й платини, алмазів),
корінних руд вольфраміту, каситериту. При переробці
вугілля В. є одним з основних процесів гравітаційного
збагачування. Розрізняють В. крупного вугілля (> 10-13
мм.), дрібного вугілля (<10-13 мм.), В. ширококласифікованого
вугілля - спільне збагачення у відсаджувальній машині
крупних та дрібних класів вугілля (як правило, 0,5-80 або 0,5-100
мм.), В. некласифікованого вугілля.