ВОДОНАФТОВИЙ КОНТАКТ (ВНК), *водонефтяной контакт, **water-oil contact; ***Wasser-Erdöl-Kontakt – поверхня (горизонтальна чи похила), що відділяє нафтовий поклад від напірних пластових вод. В області ВНК є перехідна зона взаємопроникнення нафти та води. Син.: поверхня водонафтового контакту. Межа між водою і нафтою не є різкою; в зоні ВНК є перехідна зона або зона взаємного проникнення різної товщини (від часток метра до 10–15 м), яка залежить від висоти капілярного підняття води, колекторських властивостей водоносних і нафтоносних відкладів, а також від фізико- хімічних параметрів води і нафти. Морфологія поверхні ВНК складна, умовно її приймають за горизонтальну площину. Як правило, при наявності ґрадієнта напору пластових вод ВНК нахилений в напрямку зниження напору. Зміщення покладу описується формулою Рассела-Савченко: h_Н = ,

де h_Н – зміщення нафтового покладу, м; ρ_в, ρ_н – густина води і нафти в пластових умовах, кг/м³; h – різниця п’єзометричних рівнів (перепади напорів) в межах контура нафтоносності, м. Положення ВНК визначається випробуванням свердловин, комплексом промислово-геофізичних методів або розрахунковим шляхом за даними вимірювання пластового тиску води, нафти і їх густин. Положення ВНК відраховується від гирла свердловини або в абсолютних відмітках від рівня моря.