ВАПНЯК, *известняк,**limestone,***Kalkstein - осадова гiрська порода, що складається головним чином з кальциту з домiшками глинистого матерiалу, кремнезему, оксидiв залiза та iнших. За походженням розрiзняють вапняки бiоґеннi, хемоґеннi, перекристалiзованi, уламковi та змiшаного генезису. Назви вапнякам звичайно надаються в залежностi вiд особливостей компонентiв або структур, що входять до їх складу (оолiтовi, уламковi, черепашковi, рифовi). Хім. склад чистих В. близький до кальциту, де СаО - 56% і СО₂ - 44%. В. в ряді випадків включає домішки глинистих мінералів, доломіту, кварцу, рідше - ґіпсу, піриту і органіч. залишків, які визначають назву. В. Доломітизовані В. містять 4-17% МgO, мергелисті B. 6-21% SiO₂+R₂O₃. В. піщанистий і кременистий має домішки кварцу, опалу і халцедону. Колір В. перев. білий, світло-сірий, жовтуватий; присутність органіч., залізистих, марганцевих та ін. домішок зумовлює темно-сіре, чорне, буре, червонувате і зеленувате забарвлення. В. - одна з найпоширеніших осадових гірських порід. Поклади В. зустрічаються серед відкладів всіх геол. систем - від докембрійських до четвертинних; найбільш інтенсивне утворення В. відбувалося у силурі, карбоні, юрі і верх. крейді; В. становить 19-22% від всієї маси осадових порід. Потужність товщ В. надзвичайно мінлива: від перших см до 5000 м. Фізико-механічні властивості В. дуже неоднорідні, але мають пряму залежність від його структури і текстури. Густина В. 2,7-2,9. Межа міцності при стисненні коливається в межах 0,4-300 МПа. Морозостійкість В. досягає 300-400 циклів. В. має універсальне застосування в пром-сті, сільському господарстві та будівництві. У металургії В. використовують як флюс. При виробн. вапна і цементу В. - гол. компонент. В. використовують також в хім. і харчовій пром-сті: як допоміжний матеріал у виробн. соди, карбіду кальцію, мінеральних добрив, скла, цукру, паперу. Застосовують при очищенні нафтопродуктів, сухій перегонці вугілля, у виготовленні фарб, мастил, гуми, пластмас, мила, ліків, мінеральної вати, для очищення тканин і обробки шкіри, вапнування ґрунтів. В. - один з найважливіших буд. матеріалів. В Україні В. поширений в різновікових верствах. Високоякісний флюсовий В. видобувають у Донбасі та в Криму. Рифовий В., що становить 200-300-метрову продуктивну товщу в юрських відкладах у Кримських горах, використовують у металургійній, хімічній і буд. матеріалів промисловості. Родовища мохуваткових та нумулітових пиляльних вапняків розробляють у Криму, Причорномор’ї, у Вінницькій, Хмельницькій, Чернівецькій та ін. областях. Унікальним природним утворенням є пасмо рифового В. неогенового віку завдовжки більш як 200 км – Товтри, або Медобори. Тут розробляють родовища В., які використовують у цементній (Нігинське род.) та цукровій (Нігинсько-Вербківське родов. у Хмельницькій, Лисогорське – у Вінницькій областях) промисловості. Родовища В. для виробництва цементу та вапна розвідані у багатьох регіонах України. Видобування вапняку, що використовується чорною металургією України, ведеться на 6 підприємствах, з яких чотири – Докучаївський флюсодоломітний комбінат, Комсомольське, Ново-Троїцьке та Балаклавське рудоуправління – є спеціалізованими, а два – Західний кар’єр та шахта № 6 – входять до складу Комиш-Бурунського залізорудного та Північного доломітового комбінатів. На балансі цих підприємств 13 родовищ, з яких 8 розробляється і 5 розвідані до глибини 150…250 м. Балансові запаси за категоріями А+В+С становлять в млн. т (1999): - вапняки флюсові звичайні 2081,3 (у т.ч. по розроблюваним родовищам – 993,3); - вапняки флюсові доломітизовані - 507,8 (у т.ч. по розроблюваним родовищам – 409,9). Видобування В. ведеться відкритим способом.