ВОЛЬФРАМ, *вольфрам, **tungsten, ***Wolfram - хімічний елемент. Символ W, ат. н. 74, ат. маса - 183,85. Сріблясто-білий метал. Відкритий і виділений у вигляді вольфрамового ангідриду в 1781 р. швед. хіміком К.Шеєле. Найбільш характерними і стійкими є сполуки В. зі ступенем окиснення +6. В. має схильність до комплексоутворень. Металічний В. у звичайних умовах хімічно стійкий. З киснем починає взаємодіяти при т-рі вище 400 ^оС. Протистоїть дії води, але при т-рі червоного розжарювання легко окиснюється водяною парою. Найважливіші із сполук В.: триоксид WО₃, вольфрамова к-та H₂WO₄ і її солі - вольфрамати. В. мало поширений в природі; вміст в земній корі 1,3х10^-4% (за масою). У вільному стані не зустрічається. Утворює власні мінерали (вольфрамати Са, Fe, Мn, іноді РЬ, Zn, рідше оксиди WО₃, H₂WO₄, ще рідше сульфіди WS₂) або входить у вигляді ізоморфної домішки в інш. мінерали, переважно в мінерали Мо, Ti, а також в деякі силікати (слюда, польові шпати). Найбільш важливими мінералами В. є вольфраміт та шеєліт, які можуть утворюватися і нагромаджуватися до рівня пром. концентрацій у скарновому, ґрейзеновому і гідротермальному процесах. У природних мінеральних парагенезисах В. часто асоціює з Si, Мо, Sn, Be, Та, F, рідше - з Аu, Sb, Нg. В. застосовують для легування сталі, як основу для сплавів В., в електротехніці та радіоелектроніці тощо.