¬”Ћ јЌ», *вулканы, **volcano; ***Vulkane - геолог≥чн≥ утворенн¤, що виникають над каналами ≥ тр≥щинами в земн≥й кор≥, по ¤ких в≥дбуваютьс¤ виверженн¤ лави, гар¤чих газ≥в та уламк≥в г≥рських пор≥д. «алежно в≥д складу ≥ вТ¤зкост≥ продукт≥в виверженн¤ розр≥зн¤ють конусо- та куполопод≥бн≥, щитов≥ й масивн≥ вулкани. ќсновною причиною виверженн¤ вулкана Ї тиск газ≥в у магм≥. ¬улкани под≥л¤ють на д≥юч≥ (виверженн¤ чи про¤ви д≥¤льност≥ мали м≥сце за останн≥ 3500 рок≥в), потенц≥йнод≥юч≥ (виверженн¤ 3500Е13500 рок≥в тому), умовно згасл≥ (зберегли своњ зовн≥шн≥ форми) ≥ згасл≥. ¬сього на «емл≥ в≥домо понад 1340 вулкан≥в, з них близько 950 д≥ючих. Ќа думку де¤ких досл≥дник≥в, найб≥льшим вулканом «емл≥ Ї …Їллоустонський (шт.¬айом≥нг, —Ўј), ¤кий належить до згаслих (останнЇ потужне виверженн¤ в≥дбулос¤ 600 тис. р. тому). јле за останн≥ 100 рок≥в заф≥ксовано п≥дн¤тт¤ центру кальдери цього вулкана на 8 м, що св≥дчить про зб≥льшенн¤ внутр≥шнього тиску. Cильними виверженн¤ми в≥домий ¬.  ракатау, ¤кий знаходитьс¤ в «ондськ≥й протоц≥ м≥ж о-вами ява ≥ —уматра, вис. 813 м - п≥д час його виверженн¤ у 1883 р випало понад 18 км³ попелу, воно викликало цунам≥ (20 м) ≥ призвело до дес¤тк≥в тис. жертв. Ќайб≥льш катастроф≥чними в ≥стор≥њ людства також вважаютьс¤ виверженн¤ ≥ндонез≥йського вулкану “оба (74 тис. рок≥в назад, у 1815 р.). ўор≥чно на «емл≥ спостер≥гаЇтьс¤ бл. 50 вивержень вулкан≥в. «алежно в≥д форми п≥дв≥дних канал≥в розр≥зн¤ють вулкани центральн≥ й тр≥щинн≥, за глибиною магматичних вогнищ Ч мант≥йного (30Е70 км ≥ б≥льше), корового (5Е45 км) ≥ м≥шаного живленн¤. ¬улкани част≥ше за все розташован≥ в тектон≥чно активних област¤х, найб≥льше њх Ч на остр≥вних дугах ≥ в горах. ¬. «емл≥ винос¤ть на поверхню в сер. не менше за 5-6 км³ вулкан≥ч. матер≥алу на р≥к, приблизно 80% ¤кого припадаЇ на п≥дводн≥ вулкани ≥ лише 20% на наземн≥. Ќайб≥льш ≥нтенсивне винесенн¤ вулкан≥ч. матер≥алу (бл. 4 км³ на р≥к) в≥дбуваЇтьс¤ вздовж рифтових зон серединно-океан≥чних хребт≥в. ћакс. в≥дносна висота (перевищенн¤ вершини конуса над основою) д≥ючих ¬. «емл≥ дос¤гаЇ в океанах - 9 км, в остр≥вних дугах - 6 км, в г≥рських спорудах - 3 км. ¬ океанах в≥дом≥ т≥льки ¬. мант≥йного живленн¤ ( ≥лауеа на √авайських о-вах, “ейде на о. “енер≥фе та ≥н.), а на остр≥вних дугах ≥ континентальних платформах - мант≥йного, корового ≥ зм≥шаного ( лючевська —опка, Ўивелуч ≥  аримська —опка на  амчатц≥,  ≥л≥манджаро в јфриц≥, ¬езув≥й в ≤тал≥њ ≥ т.д.) живленн¤, в г≥рських спорудах - т≥льки коров≥ (≈льбрус на  авказ≥, Ћассен-ѕ≥к в ѕ≥вн. јмериц≥, ≥нш.). ” залежност≥ в≥д к≥лькост≥, сп≥вв≥дношенн¤ вулкан≥ч. продукт≥в (газопод≥бних, р≥дких ≥ твердих), в'¤зкост≥ лав вид≥лен≥ чотири гол. типи вивержень: ефузивний, зм≥шаний, екструзивний ≥ експлозивний, або, в≥дпов≥дно, - гавайський, стромбол≥анський, купольний ≥ вулкановий.